Головною метою процедури рецензування є усунення випадків недоброякісної практики наукових досліджень, сприяння суворому відбору авторських рукописів для видання та винесення конкретних рекомендацій щодо їх поліпшення. Процедура рецензування орієнтована на максимально об’єктивну оцінку отриманої рукопису, визначення його відповідності вимогам Збірника і передбачає всебічний аналіз переваг і недоліків рукопису.
- Рукопис, що надійшов до редакції Збірника, проходить попередню перевірку на відповідність формальним вимогам до публікаційних матеріалів (тематичний профіль Збірника; структура; оформлення; наявність: анотацій і ключових слів українською та англійською мовами, а також реферату англійською мовою у встановленому редколегією обсязі; бібліографія; відомості про автора, що містять контактну інформацію; завірена підписами всіх співавторів скан-копія бланка-згоди на публікацію рукопису в Збірнику тощо) та некоректного запозичення чужого наукового матеріалу.
Про отримання рукопису, результату попередньої перевірки та його надання рецензенту відповідальний секретар повідомляє авторів електронною поштою. Якщо формальні вимоги до наданих у редакцію матеріалів не виконані, редколегія відмовляє в публікації наданих матеріалів «за формальною невідповідністю».
- Усі матеріали, не відхилені в результаті попередньої перевірки, надсилаються двом рецензентам для обов’язкової незалежної наукової експертизи. Експертне рецензування проводиться за принципом “double-blind peer review” (подвійного “сліпого” рецензування), коли ні автору не повідомляються імена рецензентів, ні рецензенти не знають імені автора. Як рецензенти запрошуються провідні фахівці в галузі, спорідненій до теми наданого матеріалу. Рецензентами можуть виступати кваліфіковані фахівці вітчизняних та зарубіжних закладів вищої освіти та наукових організацій.
3. Наукове рецензування рукописів повинно містити аргументовані відповіді рецензентів на наступні запитання:
1) чи відповідає зміст рукопису тематиці конференції?
2) чи відображає назва рукопису зміст дослідження та чи відповідає його меті, науковим результатам і висновкам?
3) чи відповідає матеріал вимогам до структури публікації, мови та стилю викладення, термінології, що використовується, наочності таблиць, діаграм, рисунків, правильності оформлення цитувань?
4) чи є ознаки некоректного запозичення або інші форми порушення автором принципів наукової етики та академічної доброчесності під час написання матеріалу?
5) чи виявлене практичне значення матеріалу?
7) чи є рецензований матеріал корисним для читача Збірника?
Рецензією є затверджена редколегією Збірника анкетна форма, що передбачає відповіді на вказані запитання та розгорнуте кінцеве резюме з аргументацією наукової новизни та практичного значення матеріалу.
4. За результатами наукового рецензування рецензентом повинна бути надана одна з наведених нижче рекомендацій:
1) рукопис рекомендується до публікації в наданому варіанті (без зауважень);
2) матеріал рекомендується до публікації з можливим (на розсуд автора) врахуванням зауважень рецензентів;
3) матеріал рекомендується до публікації виключно за умови обов’язкового врахування автором зауважень рецензентів;
4) матеріал не рекомендується до публікації.
5. За результатами наукового рецензування автору надсилається рецензія, що містить перелік зауважень та пропозицій рецензентів з рекомендацією їх врахувати при доопрацюванні матеріалу та визначення умов публікації матеріалу (якщо вони є). За умови аргументованої незгоди автора з думкою рецензентів призначається додаткове рецензування, в якому враховуються думки усіх членів редколегії.
6. Після завершення процесу рецензування вся відповідна інформація надсилається автору. Автор доопрацьовує рукопис та надає нову версію. Якщо рукопис не було повернуто або про причини затримки не повідомлено редакцію, він знімається з черги і видаляється.
Рецензенти повторно розглядають доопрацьований рукопис та надають рекомендацію щодо можливості його подальшої публікації.